вихваляти
11вихваляння — я, с. Дія за знач. вихваляти …
12вихвалятися — я/юся, я/єшся, недок., ви/хвалитися, люся, лишся, док. 1) Хвастати, хвалити самого себе. || ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. 2) Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. 3) тільки недок. Пас. до вихваляти …
13гордувати — у/ю, у/єш, недок. 1) Відчувати гордість (у 2 знач.), бути гордим. || Вихваляти кого , що небудь або хвалитися чим небудь; хвастати. 2) Зневажливо, зверхньо ставитись до інших, бути пихатим, зарозумілим. 3) ким, чим. Ставитися до кого , чого… …
14дифірамб — а, ч. 1) У Стародавній Греції – урочиста хорова пісня на честь бога Діоніса. || Літературний жанр, близький до оди або гімну. 2) перен. Перебільшена похвала. •• Співа/ти дифіра/мби надмірно захвалювати; вихваляти …
15добрити — I див. добривати. II рю/, ри/ш, недок., перех., діал. 1) Задобрювати. 2) Хвалити, вихваляти. 3) Удобрювати (ґрунт) …
16звеличувати — ую, уєш, недок., звели/чити, чу, чиш і звелича/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Створювати велич кому , чому небудь, сприяти величі, славі когось, чогось. || Робити значнішим кого небудь. 2) Вихваляти, прославляти кого , що небудь. 3) фольк.… …
17лестити — лещу/, лести/ш, недок. 1) кому і без додатка. Лицемірно, нещиро вихваляти кого , що небудь. || Говорити кому небудь приємності, компліменти. 2) кому, чому. Давати насолоду, бути приємним …
18облещувати — ую, уєш, недок., перех. Лицемірно вихваляти кого небудь, улесливо обходитися з ким небудь із корисливою метою …
19осанна — и, ж. 1) церк. Молитовний вигук стародавніх юдеїв і християн. 2) перен., заст. Уславлення кого , чого небудь; слава, хвала. •• Співа/ти оса/нну надмірно когось вихваляти, підносити …
20ославлювати — юю, юєш і рідко ославля/ти, я/ю, я/єш, недок., осла/вити, влю, виш; мн. осла/влять; док., перех., рідко. 1) ким і без додатка.Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого небудь; обмовляти, гудити, неславити. || Те саме, що… …
