випирати
1випирати — а/ю, а/єш, недок., ви/перти, пру, преш; мин. ч. ви/пер, ла, ло; док., перех., розм. 1) Грубо проганяти, випроваджувати силоміць кого небудь звідкись. || Натискуючи, виламувати, викидати, видаляти що небудь звідкись. 2) тільки недок. Видаватися,… …
2випирати — дієслово недоконаного виду розм …
3виперти — див. випирати …
4випирання — я, с. 1) Дія за знач. випирати. 2) с. г. Оголення вузла кущіння разом із корінням в озимих злаків під час танення снігу, що спричиняється до загибелі рослин …
5викидати — викинути 1) (кидати що н. із середини чогось назовні); вивалювати, вивалити (перекидаючи, нахиляючи); виштовхувати, виштовхати, виштовхнути (поштовхами); випирати, виперти (натискаючи); витрясати, витрясти (трясучи); вижбурювати, вижбурнути,… …
6виламувати — виламати (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), вивалювати, вивалити, висаджувати, висадити, випирати, виперти, вибивати, вибити; видавлювати, видавити, видушувати, видушити, витискати, витискувати, витиснути (перев. шибку); виважувати,… …
7випинатися — 1) (видаватися, виступати наперед, убік під час напруження, руху), випнутися, вип ястися, віддиматися, віддуватися, віддутися, п ястися, пнутися; відстовбурчуватися, відстовбурчитися (також назад); відкопилюватися, відкопилитися, закопилюватися,… …
8виступати — I = виступити (бути, міститися поперед чого н., вирізнятися на якійсь поверхні), видаватися, видатися, випинатися, випнутися, висуватися, висовуватися, висунутися, випирати, виперти, випиратися II ▶ див. боротися, виднітися, виходити I, 1) …
9проступати — I = проступити (на чому, на що, де з являтися на поверхні чого н. перев. із середини), виступати, виступити, покривати, покрити (що); просочуватися, просочитися (про рідину); випирати (дуже чітко); висипати, висипати (у великій кількості, на всій …
