викочувати
1викочувати — ую, уєш, недок., ви/котити, очу, отиш, док., перех. 1) Котячи, витягати, діставати що небудь звідкись. 2) Вивозити звідки небудь щось на колесах. 3) розм. Широко розкривати, витріщати (очі) …
2викочувати — дієслово недоконаного виду …
3викотити — див. викочувати …
4викочування — я, с. Дія за знач. викочувати …
5Сізіф — сісі/ф, а, ч. У давньогрецькій міфології – цар, покараний за образу богів тим, що вічно мусив викочувати на гору великий камінь, який щоразу скочувався вниз …
6витріщати — витріщити (про очі широко розкривати), випинати, випнути, вип ясти, п ясти, пнути, вилуплювати, вилупити, вирячувати, вирячити, викочувати, викотити, вибалушувати, вибалушити, вирячувати, вирячити …
