викорінювати
1викорінювати — дієслово недоконаного виду …
2викорінювати — юю, юєш і викоріня/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/коренити, ню, ниш, док., перех. Дощенту винищувати, усувати кого , що небудь …
3викорінювати — (дощенту знищувати що н.), викоріняти, викоренити, викорчовувати, викорчувати, витравлювати, витравляти, витравити …
4викорінювати — [виекоур’і/н уватие] н уйу, н уйеиш …
5викорінюватися — юється і викоріня/тися, я/ється, недок., ви/коренитися, иться, док. 1) Винищуватися, усуватися, зникати. 2) тільки недок. Пас. до викорінювати і викоріняти …
6викорінювання — я, с. Дія за знач. викорінювати …
7викоріняти — див. викорінювати …
8викоренити — див. викорінювати …
9витравлювати — юю, юєш і витравля/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/травити, влю, виш; мн. ви/травлять; док., перех. 1) Травлячи, виганяти звідки небудь (звіра). 2) Виводити, знищувати, видаляти що небудь хімічним способом. 3) перен. Викорінювати, знищувати що небудь.… …
10денацифікувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. Здійснювати денацифікацію, викорінювати нацизм (фашизм) …
- 1
- 2