визнавати незадовільним
1бракувати — I у/є, недок., безос. Не вистачати, не бути. •• Ті/льки цього/ [ще] бракува/ло! уживається, коли сталося (або може статися) що небудь небажане, неприємне. II у/ю, у/єш, недок., перех. Визнавати незадовільним, низькоякісним. || Відкидати,… …
2набраковувати — ую, уєш, док. Визнавати незадовільним, низькоякісним багато чого …
3бракувати — 1 дієслово недоконаного виду не вистачати, не бути безос. бракувати 2 дієслово недоконаного виду визнавати незадовільним …
4забраковувати — ую, уєш, недок., забракува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. Визнавати непридатним, невідповідним певним вимогам, незадовільним …
