виганяти
1виганяти — I виган яти я/ю, я/єш і виго/нити, ню, ниш, недок., ви/гнати, ви/жену, ви/женеш, док. 1) перех. Примушувати кого небудь іти, виходити геть, залишати якесь приміщення, місце, місцевість і т. ін.; проганяти. || Гнати кудись, до чогось, в якесь… …
2виганяти — I [ви/ган атие] н айу, н айеиш, док. II [виеган’а/тие] н а/йу, н а/йеиш, недок …
3виганяти — I = вигнати (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцину тощо), проганяти, прогнати, вигонити, гнати, випроваджувати, випровадити, випроводити, спроваджувати, спровадити, виставляти, виставити, викурювати, викурити,… …
4виганяти — дієслово доконаного виду довго бігати виганяти дієслово недоконаного виду примушувати йти геть; витягуватися; виробляти; отримувати шляхом перегонки …
5виволивати — виганяти …
6гнати — жену/, жене/ш і гони/ти, гоню/, го/ниш, недок. 1) перех. Змушувати рухатися в певному напрямку. || перех. і без додатка, розм. Виганяти, посилати куди небудь із якоюсь метою. || розм. Спрямовувати рух чого небудь. 2) перех. Примушувати швидко… …
7гнати — I 1) (змушувати рухатися в певному напрямку), гонити, турити, витуряти, турляти; ганяти (туди й назад / багато разів) Пор. підганяти I 2) (добувати переганянням), гонити, виганяти, вигнати, відганяти, відгонити, відігнати, курити, викурювати,… …
8виганяння — я, с. Дія за знач. виганяти …
9виганятися — I в иганятися яюся, яєшся, док. Багато бігаючи, втомитися. II виган ятися я/юся, я/єшся, недок., ви/гнатися, ви/женуся, ви/женешся, док. 1) Виростати високим, дуже витягуватись у процесі росту. 2) тільки недок. Пас. до виганяти …
10вигнати — див. виганяти …