вжитку

  • 61пристарітися — іюся, ієшся, док., розм. 1) Те саме, що пристаріти. || Стати непридатним для вжитку після довгого користування. 2) перен. Перестати бути сучасним, актуальним …

    Український тлумачний словник

  • 62пропадати — а/ю, а/єш, недок., пропа/сти, паду/, паде/ш; мин. ч. пропа/в, па/ла, па/ло; док. 1) Загублюватися, втрачатися через недбалість, недогляд, крадіж і т. ін. || перев. недок., у сполуч. із запереч. част. не. Не зникати, бути весь час у наявності. 2)… …

    Український тлумачний словник

  • 63річ — I ре/чі, ж. (мн. ре/чі, е/й). 1) Предмет, перев. хатнього вжитку, трудової діяльності і т. ін. || Будь який предмет взагалі. || мн. Одяг, білизна, предмети особистого користування і спеціального призначення. Зимові речі. || мн. Предмети… …

    Український тлумачний словник

  • 64свіжий — а, е. 1) Який не втратив своїх природних властивостей, своєї якості. || Щойно приготовлений. || Недавно або щойно зарізаний, зірваний (про квіти, рослини). || Недавно скошений (про сіно, солому). || Якого не піддано солінню, маринуванню,… …

    Український тлумачний словник

  • 65секонд-хенд — у, ч. Про річ, яка була у вжитку, стару, куплену у спеціальному для таких товарів магазині …

    Український тлумачний словник

  • 66секрет — I у, ч. 1) Те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця. || чого. Прихована причина. || Невідомий комусь іншому або ще не відкритий прийом, спосіб (одержання, виготовлення і т. ін. чого небудь). Видавати секрет. Держати в… …

    Український тлумачний словник

  • 67спорядження — я, с. 1) Дія за знач. спорядити, споряджати. 2) збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого небудь. 3) збірн. Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення …

    Український тлумачний словник

  • 68спотворювати — юю, юєш, недок., спотво/рити, рю, риш, док., перех. 1) Надавати кому , чому небудь неприємного, непривабливого вигляду. || Позбавляючи природного вигляду, робити негарним, потворним (обличчя та його частини). 2) Робити непридатним для вжитку,… …

    Український тлумачний словник

  • 69старий — а/, е/. 1) Який прожив багато років, який досяг старості; прот. молодий. || у знач. ім. стари/й, ро/го, ч.; стара/, ро/ї, ж.; старе/, ро/го, с., розм. Людина, що прожила багато років. || у знач. ім. старі/, ри/х, мн.: а) те саме, що батьки 1); б) …

    Український тлумачний словник

  • 70старовизна — и, ж., збірн., розм. Старі речі, що довго були у вжитку …

    Український тлумачний словник