вабити
1вабити — ВАБ|ИТИ (20), ЛЮ, ИТЬ гл. Звать, приглашать: ж(е)ны же ины видѣвше ю дѣлающю. начаша ю вабити въ цр҃квь. ЧтБГ к. XI сп. XIV, 49а; Посла Изѩславъ с҃на своѥго Мстислава в Лѩхы и в Оугры. вабѩ и в помочь на Володимерка. ЛЛ 1377, 112 об. (1152);… …
2вабити — блю, биш; мн. ва/блять; недок. 1) перех. і неперех. Манити кудись чимось принадним, викликати бажання до чого небудь. 2) перех. і неперех. Притягати до себе, викликати потяг. 3) перех., мисл. Приманювати птахів і звірів вабиком або звуками,… …
3вабити — [ва/биетие] бл у, биеш; нак. ваб, ва/бтеи …
4вабити — 1) (манити чим н. принадним, викликати бажання до чого н.), приваблювати, привабити, зваблювати, звабити, надити, принаджувати, принадити, знаджувати, знадити, манити, приманювати, приманити, тягти, тягнути, притягати, притягувати, притягти,… …
5вабити — дієслово недоконаного виду …
6вабити — 1. зводзіць, спакушаць, прыцягваць; 2. адцягваць, адсмоктваць …
7вабити — блю, биш, Рс. Притягати за допомогою вабика, манити …
8гулити — вабити, спокушати, дурити обіцянками …
9принаджувати — I = принадити (змушувати наближатися рибу, птаха, звіра, застосовуючи принаду; викликати прихід, появу когось певним способом), надити, приманювати, приманити, манити, вабити, приваблювати, привабити II ▶ див. вабити 1), вабити 2), привертати I …
10вабить — ваблю манить, звать, приманивать (птиц на охоте) , вабик, вабило приспособлений для приманивания птиц, манок (Мельников и др.), др. русск. вабити, укр. вабити, ст. слав. вабити ἀνδραπίζειν (Супр.), болг. вабя, сербохорв. вабити, словен. vabiti,… …
