бучний
1бучний — а/, е/. 1) Розкішний, пишний. || Урочистий, піднесений (про мову, стиль). 2) Галасливий, гучний, шумливий …
2бучний — прикметник …
3голосний — 1) (про голос, звук який сильно звучить, добре чутний), гучний, дзвінкий, звучний, гримкий, зичний; оглушливий, оглушний (який спричиняє біль у вухах); громохкий (сильний і різкий); лункий, ляский, ляскотливий (з відгомоном); заливчастий,… …
4бучність — ності, ж. Абстр. ім. до бучний …
5бучно — Присл. до бучний …
6гучний — а/, е/. 1) Який дзвінко лунає, якого далеко чути; дзвінкий, голосний. || Який утворює або здатний утворювати голосні, дзвінкі звуки. 2) Те саме, що бучний. 3) Який став широко відомим; який набув великого розголосу. 4) перен. Пишномовний,… …
7багатий — 1) (який має багатство, володіє значними матеріяльними цінностями), маєтний, ситий перев. мн., зневажл.; грошовитий (який має багато грошей) Див. тж. заможний 2) (який відзначається великою кількістю чого н.), розкішний; щедрий (наявний у значній …
8галасливий — (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), гамірливий, гамірний, гучний, гомінливий, гомінкий, бучний, голосний, шумливий, галасуватий …
9пишномовний — 1) (про слова, фрази, стиль тощо який вирізняється вишуканістю, зазв. надмірною), пишний; високомовний, високий, помпезний (який відзначається урочистістю); піднесений, патетичний, гучний, бучний (сповнений патетики); кучерявий, квітчастий,… …
10гучний — на, не, Рс. Бучний, голосний, шумний. Мій кум зрбоив гучне весіля …
- 1
- 2
