брикатися
1брикатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) Битися однією чи обома задніми ногами (про копитних тварин). 2) перен., розм. Виявляти норовистість; упиратися, пручатися; капризувати …
2брикатися — дієслово недоконаного виду …
3брик — виг. 1) Уживається як присудок за знач. брикати 1) і брикатися 1). 2) Уживається як присудок за знач. брикнути …
4брикайло — а, ч., розм. Той, хто має звичку брикатися …
5брикання — я, с. Дія за знач. брикати і брикатися …
6брикливий — а, е. 1) Який любить брикатися. Брикливий кінь. 2) перен., розм. Норовистий, капризний …
7вихатися — а/юся, а/єшся, недок., вихну/тися, ну/ся, не/шся, док., розм. 1) тільки док. Рвучко податися, метнутися, рвонутися куди небудь. 2) Брикатися, битися однією чи обома задніми ногами (про копитих тварин) …
8побрикатися — а/юся, а/єшся, док. Брикатися якийсь час. || Побавитися …
9розбрикатися — а/юся, а/єшся, док., розм. 1) Почати брикатися (про копитних тварин). 2) перен. Почати виявляти норовистість, капризувати …
10фицатися — а/юся, а/єшся, недок., рідко. Те саме, що брикатися; хвицатися …
- 1
- 2
