безчестити
1безчестити — е/щу, е/стиш, недок., перех. Позбавляти доброї слави; неславити, ганьбити …
2безчестити — (позбавляти доброї слави), неславити, знеславлювати, знеславити, безславити, заплямовувати, заплямувати, заплямити, ганьбити, чорнити, очорнювати, очорняти, очорнити, паплюжити, компрометувати …
3безчестити — дієслово недоконаного виду …
4безчестити — щу, тиш, Ол. Позбавляти честі, неславити, ганьбити …
5Тверские великие и удельные князья — — могущественный и многочисленный княжеский род древней Руси, в течение почти двух с половиною столетий стоявший во главе великого княжества Тверского, от названия которого и получил свое собирательное имя. О времени основания центрального… …
6бруднити — ню/, ни/ш, недок., перех. 1) Робити кого , що небудь брудним, нечистим. Бруднити руки. 2) перен. Плямувати, опоганювати, ганьбити, безчестити кого , що небудь …
7ганьбити — блю/, би/ш, недок., перех. 1) Вкривати ганьбою (у 2 знач.); безчестити. 2) Виражати осуд; засуджувати …
8збезчестити — че/щу, че/стиш, док., перех. 1) Док. до безчестити. 2) Спокусивши, зґвалтувавши, позбавити честі (дівчину, жінку) …
9знеславлювати — юю, юєш, недок., знесла/вити, влю, виш; мн. знесла/влять; док., перех. 1) Розпускати плітки про кого , що небудь, позбавляти доброго імені; ганьбити, ославляти. 2) Принижувати, безчестити кого , що небудь негідними, ганебними вчинками. || тільки… …
10зобиджати — і зобижа/ти, а/ю, а/єш, недок., зоби/дити, джу, диш, док., перех., розм. 1) Викликати у кого небудь почуття образи; ображати, скривджувати. || Безчестити (жінок, дівчат). 2) Заподіювати кому небудь матеріальні збитки, кривдити в чому небудь. 3)… …
- 1
- 2
