а) завдавати
1завдавати — даю/, дає/ш, недок., завда/ти, да/м, даси/, док., перех. 1) чого, рідко що. Робити, чинити кому небудь щось неприємне; заподіювати. || У сполуч. з деякими іменниками означає дію, результат якої виражено іменником. || Викликати, спричиняти що… …
2завдавати — завдати (чинити кому н. щось неприємне), спричиняти, спричинити, заподіювати, заподіяти …
3завдавати — дієслово недоконаного виду …
4вадити — (завдавати кому н. шкоди, неприємности) дошкуляти, заважати, перешкоджати …
5мордувати — (завдавати кому н. фізичного болю / моральних страждань), катувати, мучити …
6мучити — (кого завдавати мук, фізичних / моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), боліти (кому); катувати, закатовувати, закатувати, мордувати, замордовувати, замордувати, нівечити, розпинати, розіпнути (завдавати комусь тяжких фізичних /… …
7бити — б ю, б єш; наказ. сп. бий; недок. 1) неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому небудь, об щось. || Хлюпатися, плескати. Бити в долоні. 2) перех., кого. Завдавати ударів кому небудь. || кого, по кому – чому, перен.… …
8вражати — I (уража/ти), а/ю, а/єш, недок., вра/зи/ти (ура/зи/ти), вра/жу/, вра/зи/ш, док., перех. 1) Викликати почуття подиву, захоплення тощо; дивувати. •• Вража/ти о/ко (о/чі) дивувати незвичайним виглядом, ситуацією. 2) Завдавати душевного болю, жалю.… …
9зачіпати — а/ю, а/єш, недок., зачепи/ти, еплю/, е/пиш; мн. заче/плять; док., перех., чим і без додатка. 1) Торкатися, доторкуватися до кого , чого небудь, штовхати когось, щось під час руху. || Ненароком або навмисне ударяти, бити кого небудь, завдавати… …
10побивати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) розм. Завдавати ударів кому небудь; бити. || перен. Доводити неправильність (якихсь чуток, чиїх небудь тверджень, переконань тощо). || перен. Завдавати страждань кому небудь. 2) розм. Позбавляти життя, убивати всіх чи …
