(указувати)
1указувати — (вка/зувати), ую, уєш, недок., указа/ти (вказа/ти), укажу/, ука/жеш, док. 1) перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого , чого небудь увагу; показувати. Указувати дорогу. 2) неперех., на що.… …
2указувати — дієслово недоконаного виду …
3відзначати — а/ю, а/єш, рідко відзна/чувати, ую, уєш, недок., відзна/чити, а/чу, а/чиш, док., перех. 1) Виділяти що небудь якоюсь позначкою; відмічати. || Указувати собою на що небудь. 2) перен. Помічати що небудь унаслідок уважного спостереження; звертати… …
4віщувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати. || Своєю поведінкою, голосом указувати на те, що буде (про птахів). || Інтуїтивно щось відчувати. 2) Бути ознакою, прикметою того, що буде, що наступить. ||… …
5визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… …
6вказник — вка/зувати, вка/зуватися див. указник, указувати і т. д …
7вказувати — див. указувати …
8говорити — ворю/, во/риш, недок. 1) неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. || Володіти якою небудь мовою. 2) перех. і неперех. Усно висловлювати думки, погляди; розповідати про що небудь. || безос. у формі 3 ос. мн. || перен.… …
9жартувати — у/ю, у/єш, недок. 1) без додатка, з ким. Говорити або робити що небудь дотепно, веселитися, смішити когось. || тільки з ким. Приваблювати до себе когось веселими розмовами; залицятися. || тільки з ким. Бавитися з ким небудь (перев. з дітьми). 2)… …
10журити — журю/, жу/риш, недок., перех. 1) Викликати в кого небудь тяжкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати. 2) Викликати занепокоєння; хвилювати. 3) рідко. Указувати кому небудь на його помилки, вади, неправильні вчинки, висловлювати своє… …
