(сільської)
81село — а/, с. 1) Населений пункт (звичайно великий) неміського типу, жителі якого займаються перев. обробітком землі. 2) Сільська місцевість узагалі. 3) збірн. Жителі села, сільської місцевості …
82староста — и, ч. 1) В Україні, Польщі та Великому князівстві Литовському (у 15 18 ст.) – керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування; війт. 2) У Західній Україні (до 1939 р.) – начальник, голова повіту. 3) У царській Росії –… …
83супряга — и, ж. 1) Старовинна форма спільної праці української сільської бідноти, за якою кілька дворів об єднували робочу худобу й реманент для виконання сільськогосподарських робіт. •• Ора/ти у супря/зі з ким орати, об єднавши робочу худобу й реманент.… …
84сходка — рідко схі/дка, и, ж. 1) У давній Русі – збори городян, що розглядали й вирішували суспільні та державні справи. 2) В Україні та Білорусії – збори членів поземельної сільської громади. || збірн. Присутні на таких зборах. 3) У дореволюційній Росії… …
85таутинінки — ів, мн. Члени литовських партій великої міської і сільської буржуазії та поміщиків у 1908 1940 рр …
86погост — 1. У давнину це торговельний центр міста або центр сільської громади, що мав заїжджий двір для зупинки купців (гостей), дружинників князя, духовних осіб. 2. Згодом, у XII–XVII ст., кілька сіл, які підпорядковувалися одному приходу. 3. Пізніше… …
87тин — (укр.) 1. Огорожа з лози навколо сільської садиби. 2. Оборонна стіна з щільно розташованих поруч колод, які вертикально вриті у землю і загострені вгорі …
88віт — начальник сільської громади, сільський староста [II,III] …
89громадський — начальник: начальник сільської громади [IV] …
90начальник — Громадський начальник: начальник сільської громади [IV] …
