(розрізняти)
1розрізняти — 1 дієслово недоконаного виду сприймати розрізняти 2 дієслово недоконаного виду відокремлювати …
2розрізняти — [розр із( )н’а/тие] н а/йу, н а/йеиш …
3розрізняти — I я/ю, я/єш і розрі/знювати, юю, юєш, недок., розрізни/ти, ню/, ни/ш, док., перех. і без додатка. 1) Сприймати, розпізнавати що небудь органами відчуттів. || Визначати, відрізняти за якимись ознаками. 2) Встановлювати за певними особливостями,… …
4розрізнювати — I юю, юєш, розрізня/ти, я/ю, я/єш, недок., розрізни/ти, ню/, ни/ш, док. Відокремлювати, відділяти одне від одного. || Розлучати кого небудь з кимсь. II див. розрізняти I …
5розрізнити — I див. розрізнювати I. II див. розрізняти I …
6розрізнятися — I я/ється, недок. 1) Мати певні особливості, відмінності, характерні риси, які відрізняють що небудь від чогось. 2) Пас. до розрізняти I. II див. розрізнюватися …
7розрізняння — я, с. Дія за знач. розрізняти I …
8відрізняти — 1) = відрізнити (бачити кого / що н. у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), розпізнавати, розпізнати, розрізняти, розрізнювати, різнити, розрізнити 2) (робити кого / що н. несхожим на інших якимись рисами, ознаками),… …
9вирізняти — я/ю, я/єш, недок., ви/різнити, ню, ниш, док., перех. Виокремлювати кого , що небудь, робити помітним серед інших. || Розрізняти, помічати за якими небудь ознаками …
10розпізнавати — аю/, ає/ш, недок., розпізна/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Визначати щось за певними ознаками, прикметами. || Сприймати, розрізняти що небудь органами чуття. || Виявляти, впізнавати в кому , чому небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати. 2)… …
