(почуттів)
101психогенез — психогене/зис, у, ч. Виникнення й розвиток у людини психічного життя – почуттів, мови, мислення і вольової діяльності …
102радощі — ів, мн. Те саме, що радість. •• З ра/дощів ; На ра/дощах з якої небудь приємної, щасливої нагоди. Теля/чі ра/дощі ірон. бурхливий, несвідомий вияв радісних почуттів …
103ріднесенький — а, е. Пестл. до рідний. •• Ма/тінко моя/ рідне/сенька! уживається в знач. виг. при вираженні різних почуттів …
104розбуджувати — ую, уєш і рідко розбуджа/ти, а/ю, а/єш, недок., розбуди/ти, буджу/, бу/диш, док., перех. 1) Переривати чийсь сон, примушувати кого небудь прокинутися. || перен. Примушувати кого небудь опам ятатися, скинувши з себе заціпеніння, відірватися од нав …
105розбурхувати — ую, уєш, недок., розбу/рхати, аю, аєш, док., перех. 1) Пробуджувати, спонукати кого небудь до дії; викликати неспокій, розтривожувати. || Приводити до стану збудження, схвильованості. 2) Викликати посилений прояв, збудження яких небудь почуттів,… …
106розділяти — я/ю, я/єш і рідко розді/лювати, юю, юєш, недок., розділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Ділити що небудь на частини, шматки і т. ін. || Поділяти (колектив людей) на менші одиниці. || Класифікувати за певними ознаками. || перен. Певним чином… …
107розпускати — а/ю, а/єш, недок., розпусти/ти, ущу/, у/стиш, док., перех. 1) Відпускати (всіх чи багатьох), звільнивши від виконання якихось завдань, обов язків. || Звільняти з роботи, служби. || Припиняти діяльність якої небудь організації, установи, виборного …
108розпускатися — а/юся, а/єшся, недок., розпусти/тися, ущу/ся, у/стишся, док. 1) Розвиваючись під дією тепла, сонячного проміння, ростучи, розпукатися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя). || Вкриватися листям, квітами (про рослини). 2) Послаблятися, стаючи… …
109розскакуватися — уємося, уєтеся, недок., розско/читися, чимося, читеся, док., розм. 1) Швидко розбігатися, відскакуючи, відплигуючи в різні боки (про всіх чи багатьох). 2) Розірвавшись, розколовшись, розпадатися на частини. || Із силою роз єднуватися (про що… …
110рупор — а, ч. 1) Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку. || розм. Те саме, що гучномовець. 2) перен., книжн. Виразник чиїхось ідей, думок, почуттів і т. ін …
