(межами)

  • 111рабад — а, ч. Передмістя, ремісничі слободи, розташовані за межами шахристану (резиденції правителя і знаті), у феодальних містах Середньої Азії, Ірану, Афганістану …

    Український тлумачний словник

  • 112репатріація — ї, ж., політ. 1) Повернення емігрантів на Батьківщину з поновленням їх у правах громадянства. •• Репатріа/ція капіта/лів повернення капіталів із за кордону до країни, з якої їх було вивезено. Репатріа/ція по/зик повернення в країну облігацій… …

    Український тлумачний словник

  • 113сільський — а/, е/. 1) Прикм. до село 1). || Який міститься на території села. || Який відбувається у селі. || Який живе, працює у селі. || у знач. ім. сільські/, ки/х, мн. (одн. сільськи/й, ко/го, ч.; сільська/, ко/ї, ж.). Ті, що живуть у селі. || Власт.… …

    Український тлумачний словник

  • 114таємний — а, е. 1) Якого навмисне приховують від інших, який відомий небагатьом або тільки кому небудь одному. Таємний намір. || Який діє приховано, замасковано. Таємний ворог. 2) Який не підлягає розголошенню; секретний. || Призначений для ведення справ,… …

    Український тлумачний словник

  • 115тогосвітній — я, є, розм. Який перебуває за межами цього світу; власт. тому світові; потойбічний …

    Український тлумачний словник

  • 116ультра... — Перша частина складних слів, що означає: який знаходиться поза межами; найбільший, крайній або гранично, дуже, надзвичайно, напр.: ультралівий, ультрареакційний, ультрафільтрація і т. ін …

    Український тлумачний словник

  • 117форштадт — а, ч., заст. Поселення, що знаходиться за межами міста або фортеці; передмістя …

    Український тлумачний словник

  • 118фраза — и, ж. 1) лінгв. Висловлювання, що становить смислову та інтонаційну єдність. 2) Стійкий умовний вираз, ходячий вислів. 3) Пишномовний нещирий вислів, позбавлений внутрішнього змісту, або такий, що прикриває брехливість твердження, непорядність… …

    Український тлумачний словник

  • 119хуацяо — невідм., ч. і ж. Особа китайської національності, що живе за межами Китаю …

    Український тлумачний словник

  • 120арка — (італ. < лат. дуга, вигин) Криволінійне перекриття прорізу в стіні або прогону між двома підпорами (колонами, пілонами тощо). Передає на основу не тільки навантаження, а й розпір. У старовину стала символом небесного світу, в епоху Античності… …

    Архітектура і монументальне мистецтво