(задумливий)
1задумливий — а, е. Який перебуває в задумі, схильний до задуми. || Який виражає задуму, задумливість. Задумлива усмішка …
2задумливий — [заду/млиевией] м. (на) вому/ в ім, мн. в і …
3задумливий — (який перебуває в задумі, схильний до задуми), задуманий, замислений …
4задумливий — прикметник …
5думливий — а, е, рідко. 1) Заглиблений у думки; задумливий, замислений. || Здатний глибоко роздумувати, розмірковувати. 2) Те саме, що гордовитий …
6думний — а, е. 1) розм. Заглиблений у думки; задумливий, замислений. || Який виражає заглибленість у думки. 2) рідко. Те саме, що гордовитий. 3) іст. Прикм. до дума 3). || Стос. до боярської думи. Думний дяк …
7задуманий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до задумати 1). || у знач. прикм. || у знач. ім. заду/мане, ного, с. Задум, намір. 2) у знач. прикм. Який задумався, замислився, поринувши в задуму, роздуми; замислений, задумливий. || Який виражає задуму, роздуми …
8задумливість — вості, ж. Властивість за знач. задумливий …
9задумливо — Присл. до задумливий …
10поважний — а, е. 1) Який заслуговує, вартий поваги; який користується повагою. || Відомий своєю роботою, заслугами, посадою і т. ін. || Немолодий. || Уживається при звертанні. 2) Який відзначається вдумливістю, серйозністю (про людину). || Сповнений поваги… …
- 1
- 2
