(завіряти)
1завіряти — дієслово недоконаного виду …
2завіряти — я/ю, я/єш, недок., заві/рити, рю, риш, док., перех. 1) Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. 2) також без додатка, розм. Те саме, що запевняти 1). 3) діал. Довіряти …
3завіряти — вірям, Вр. 1. Крутити очима, нахмурюватись. Штоси ся їй не сподобало й завірила очы. 2. Завірювати, затверджувати документи …
4завірити — див. завіряти …
5завіряння — я, с. Дія за знач. завіряти …
6завірятися — я/ється, недок. Пас. до завіряти 1) …
7засвідчувати — ую, уєш, недок., засві/дчити, чу, чиш, док., перех. і неперех. 1) Повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого небудь. || Підписом або печаткою завіряти що небудь. •• Засві/дчувати пова/гу виражати своє шанування кому… …
8посвідчувати — ую, уєш, недок., посві/дчити, чу, чиш, док., перех. і неперех. 1) Будучи свідком чого небудь або добре обізнаною у якійсь справі людиною, підтверджувати істинність, правильність чого небудь; свідчити. || Підтверджувати що небудь поглядом,… …
9свідчити — чу, чиш, недок., перех. і неперех. 1) Будучи свідком, очевидцем чи обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого небудь. || Повідомляти, стверджувати що небудь (у книгах, документах). •• Сві/дчити пова/гу (подя/ку …
10убезпечати — довірятись, завіряти …
- 1
- 2
