(дружнє)
1дружність — I ності, ж., книжн. Абстр. ім. до дружний. II ності, ж. Абстр. ім. до дружній …
2дружність — 1 іменник жіночого роду від: дружний дружність 2 іменник жіночого роду від: дружній …
3дружній — я, є. Прикм. до друг 1). || Заснований на дружбі, взаємній прихильності, довір ї, доброзичливості. || Який виражає, прихильність, довір я, дружелюбність …
4дружній — [дру/жн ій] м. (на) н ому/ н ім; ж. н а; с. н еи; мн. н і …
5дружній — (про ставлення, відносини тощо), братерський, братній, приятельський, приязний, товариський, лагідний, дружелюбний, злагідний; мирний, добросусідський (між сусідами, країнами) …
6дружній — прикметник приязний …
7добрий — а, е. 1) Який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей; доброзичливий; прот. лихий, поганий. || до кого і без додатка. Привітний, лагідний у взаєминах. || у знач. ім. до/брий, рого, ч. Той, хто доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до… …
8мирний — I мирн ий а/, е/, діал. Який мирить. || у знач. ім. мирна/, но/ї, ж., діал. Домовленість про припинення ворожнечі. II м ирний а, е. 1) Прикм. до мир I 2). || Який відбувається в умовах миру, не порушується війною. || Який діє або використовується …
9нога — и/, ж. 1) Одна з двох нижніх кінцівок людини. || Одна з кінцівок деяких тварин і птахів. •• Зво/дитися на но/ги а) підростати, ставати дорослим, самостійним; б) одужувати, поправлятися після хвороби; в) (перен.) розвиваючись, досягати певного… …
10свій — своя/, своє/, займ. присв. 1) Який належить собі, який є у себе. || Стос. до себе. || у знач. ім. своє/, свого/, с. Те, що торкається безпосередньо себе, стосується себе. || Власт. собі. || Здійснюваний, виконуваний і т. ін. самою особою,… …
