(доброволець)
1доброволець — льця, ч. Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно. || Той, хто з власної волі береться за виконання яких небудь обов язків, якоїсь роботи; волонтер …
2доброволець — (той, хто за власним бажанням береться за виконання чогось), охочий; волонтер (зазв. на військовій службі) Пор. охочий …
3доброволець — іменник чоловічого роду, істота …
4охотник — Охотник: доброволець [16] тут: доброволець [25] …
5охочий — I 1) (до чого й з інфін. який має особливу схильність, велике бажання до чого н.), запопадливий (до чого, на що), запопадний (до чого, на що); беручкий (до чого), беркий (до чого), хапкий (до чого), чіпкий (до чого); ласий (до чого, на що перев.… …
6волонтер — а, ч., заст. Той, хто став на військову або іншу державну службу за власним бажанням; доброволець …
7добровольчий — а, е. Прикм. до доброволець …
8охотник — а, ч., заст. Доброволець …
9охочекомонник — а, ч., заст. Вільний кавалерист із власним конем, вояк доброволець …
10охочий — а, е. 1) Який виявляє бажання, готовність до чого небудь; який з власної волі зголошується на щось. || у знач. ім. охо/чий, чого, ч. Той, хто виявляє бажання, готовність до чого небудь, хто з власної волі зголошується на щось. || Який… …
- 1
- 2
