(говорять)
51німий — а/, е/. 1) Який не говорить, позбавлений здатності говорити. || у знач. ім. німи/й, мо/го, ч.; німа/, мо/ї, ж. Людина, позбавлена здатності говорити. || Який виражається без участі мови. •• Німа/ а/збука умовні знаки пальцями, за допомогою яких… …
52перебреха — и, ч. і ж., розм. Чоловік або жінка, що завжди говорять неправду …
53покійник — а, ч. Померла людина; небіжчик. || Уживається для вказівки, що той, про кого говорять, тепер уже не живе …
54приговір — во/ру, ч., розм. 1) Те, що говорять, супроводжуючи яку небудь дію; примовка. 2) заст. Наговір …
55приєднувати — ую, уєш, недок., приєдна/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Додавати що небудь до чогось, об єднувати з чимсь. || у сполуч. зі сл. до себе. Збільшувати свої володіння. || Прикріплювати що небудь до чогось. || Вбирати в себе що небудь, сполучатися з… …
56рефрен — у, ч. 1) літ. Рядок або кілька рядків, які повторюються в кінці кожної строфи чи групи строф. || У прозових творах – фраза, яка повторюється, щоб наголосити певну думку, звернути на неї увагу. || Слова пісні, що повторюються після кожного… …
57розчути — у/ю, у/єш, док., перех. і без додатка. Добре, ясно почути, розібрати те, що говорять. || Відчути, уловити іронію, сарказм у чому небудь …
58трубка — и, ж. 1) Зменш. до труба 1). || Назва різних приладів або пристроїв чи їх частин, що мають форму невеликої труби. || Прилад для вислуховування тонів серця і легень; стетоскоп. •• Індика/торна тру/бка хімічний газовизначник з шарами індикаторного… …
59уславлений — (всла/влений), а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до уславити. || усла/влено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Знаменитий, славетний. || Про якого багато говорять, якого хвалять, відомий всім, звичний …
60логейон — (грец. місце, де говорять) 1. Перекриття проскенію, що знаходилося на рівні другого ярусу скени і спиралося на стовпи, яке теж використовувалося для гри акторів давньогрецького театру. 2. Частина сцени античного театру (порівн. теологейон) …
