(вщент)
1вщент — прислівник незмінювана словникова одиниця …
2вщент — (уще/нт), присл. Зовсім, остаточно, без залишку …
3вщент — див. ущент …
4ущент — вщент присл. (остаточно, без залишку), у[в]нівець, зовсім, цілком, у[в]пень, геть чисто …
5внівець — (уніве/ць), присл. Дотла, вщент, зовсім …
6крушити — крушу/, кру/шиш, недок., перех. 1) розм., рідко. Те саме, що трощити 1); розбивати вщент. 2) також без додатка, заст., нар. поет. Журити, мучити …
7потовкти — вчу/, вче/ш, док., перех. 1) Розтовкти, подрібнити все чи багато чого небудь. 2) Розбити вщент усе чи багато чого небудь. 3) Завдати пошкодження кому , чому небудь, пошкодити щось у багатьох місцях. 4) розм. Дуже побити когось. 5) Товкти якийсь… …
8розчерепити — плю/, пи/ш; мн. розчерепля/ть; док., розчере/плювати, юю, юєш, недок., перех., розм. Розбити вщент, на черепки. || Сильним ударом (ударами) поранити або розміжчити (голову) …
9спопеліти — і/ю, і/єш, док. 1) Перетворитись у попіл, згоріти вщент. •• Спопелі/ти від со/рому дуже засоромитися. 2) перен. Живучи в тяжких умовах, борючись з чим небудь, втратити сили, стати душевно спустошеним. || У боротьбі з чимось, у переживаннях… …
10спопеляти — я/ю, я/єш, недок., спопели/ти, лю/, ли/ш, док., перех. 1) Перетворювати у попіл, спалювати вщент. •• Спопеля/ти се/рце завдавати кому небудь великих душевних страждань, викликавши величезної сили почуття до себе. 2) перен. Знищувати, перемагати у …
- 1
- 2
