(вирушити)
1вирушити — див. вирушати …
2вирушити — див. вирушати …
3вирушити — дієслово доконаного виду …
4вирушати — вирушити (починати відхід, від їзд, відліт із якого н. місця), рушати, рушити, відбувати, відбути; відходити, відійти (про людей пішки; про потяги, пароплави); від їжджати, від їздити, від їхати (про людей, наземний транспорт); виїжджати,… …
5взятися — вирушити, відправитися …
6піти — I п іти див. піяти. II піт и піду/, пі/деш; мин. ч. пішо/в, шла/, шло/, мн. пішли/; наказ. сп. піди/; док. 1) Почати пересуватися, рухатися, міняти місце в просторі, ступаючи ногами (про людей і тварин); прот. стати. || Почати пересуватися… …
7вирушення — я, с. Дія за знач. вирушити …
8двигнути — ну/, не/ш і дви/нути, ну, неш, док., розм. 1) неперех., чим. Однокр. до двигати 2). 2) неперех. Те саме, що двигнутися. 3) перех. і без додатка, перен., фам. Сильно вдарити, штовхнути. 4) неперех. Рушити, вирушити …
9пара — I и, ж. 1) Два однорідні або однакові предмети, що вживаються разом і складають одне ціле або комплект. || Два відповідні або однакові предмети, складники і т. ін., що виокремлюються з групи подібних, таких самих. || Симетрично розташовані… …
10полинути — ну, неш, док., поет. 1) Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). || Почати переміщатися, пересуватись у просторі (про літаки, ракети і т. ін.). 2) Легко, плавно попливти. || Почати текти. 3) Поїхати, піти, побігти куди небудь. ||… …
