плюск — іменник чоловічого роду плюскіт … Орфографічний словник української мови
плюск — у, ч. Те саме, що плюскіт … Український тлумачний словник
ПЛЮСК — Федка Плюск Семенов сын, крестьянин Вологодского уезда. 1555. А. Ю. 171. Иван Плюско, св. 1645. А. Ф. II, 28 … Биографический словарь
плюскітливий — прикметник … Орфографічний словник української мови
плюскіт — коту, ч. Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також звуки, схожі з таким шумом. || Слід, брижі на поверхні води (або іншої рідини) від руху, сплесків … Український тлумачний словник
плюскіт — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
плюскітливий — плюскотли/вий, а, е. Який безупинно плюскотить … Український тлумачний словник
плюсконосные — плюск/о/нос/н/ые, ых … Морфемно-орфографический словарь
ПЛЮСНА — ПЛЮСНА, плесна, плесница (плюсница) жен. стопа, ступня, лапа, вся нога от пятки до перстов; подошва; | средняя часть ноги или ступни, между пятки и корня перстов, metatarsus. | Плесница, церк. обувь, вроде сандалий, калиг или туфлей, поршней.… … Толковый словарь Даля
плюскати — аю, аєш, недок. 1) неперех. Рухаючись, видавати плюскіт (про воду або іншу рідину). || Битися, ударятися об що небудь із плюскотом. || Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плюскіт. 2) перех. Різким рухом, із плюскотом лити,… … Український тлумачний словник
