стрѣляти


стрѣляти
Стрелять — стрѣляти (3)
1. Пускать стрелы из лука.

1097: Единою подступиша к граду под вежами, онѣм же бьющим с града, и стрѣляющим межи собою, идяху стрѣлы акы дождь. Пов. врем. лет, 180 (1377 г. ← нач. XII в.). 1229: Стрѣляющимъ на градъ инѣмь стрѣлцемь, и бысть ранено мужь стоящихъ на забралѣхъ 100 и 60. Ипат. лет., 756 (XV в.).

∆Стали они стрелять по сыру дубу за целу версту, / Попадают они по сыру дубу. / От тех стрелочек каленых... / Только сырой дуб качается. Киреевск. Песни, III, 32. Вбігли турки до світлоньки, / Вздріли тіло Оленоньки; / Ой взяли го за реберці, / Та й кинули через дверці; / Стали до нёго стрѣляти... Ант. и Драг. Истор. пес. малор. нар., I, 299.
Стреляти кого-л. — пускать в кого-л. стрелы, поражать кого-л.

О немь же божествьное слово вѣща пакы: оружье въспахнуша грѣшници, напрягоша лукы стрѣляти нища и убога и заклати правыя сердцемь. Хрон. Амарт., 333 (XIII—XIV вв. ← XI в.). Он же (Антигон), разумѣвъ мысль его (Махера), затвори врата, и со забралъ стрѣляти их начятъ, дондеже распуди вся. Флав. Полон. Иерус., 194 (XVI в. ← нач. XII в.). 1180: Они же (воины Святослава) надогнавше надъ берегъ, и начаша стрѣляти его (Давыда), и тако богъ соблюде и неврежена. Ипат. лет., 615 (XV в.). Повелѣ (Александр) ... ездити около града и стрѣляти стоящаа на забралех. Александр., 52 (XV в. ← XII в.). Стрѣляи, князь великыи, с своею храброю дружиною поганого Мамая хиновина за землю Рускую, за вѣру христьяньскую! Задон. Ист.-1, 545 (кон. XVI в. — нач. XVII в. ← XIV в.). Уже поганые поля наша наступают, а храбрую дружину у насъ стрѣляли. Задон. Ист.-2, 546 (кон. XV в. — нач. XVI в. ← XIV в.).

Образно:

Галичкы Осмомыслѣ Ярославе! ... Грозы твоя по землямъ текутъ, отворяеши Кіеву врата, стрѣляеши съ отня злата стола салтани за землями. Стрѣляи, господине, Кончака, поганого кощея, за землю Рускую, за раны Игоревы, буего Святславлича. 30.

Не предай же насъ врагомь душь наших, ибо въоружишася на насъ и плѣняютъ ны на всякъ часъ и различными помыслы стрѣляють сердца наша. Патер. Печ. (Абр.), 92 (XV в. ← XIII в.). Псаломъ: „Препояши оружие свое по бедрѣ твоей силне“. Толкъ: Которое оружие пророкъ глаголетъ во Христѣ и кого стрѣлялъ господь наш? Авв. Кн. толков., 452 (XVII в.).

2. Метать во врага.
Образно:

Великыи княже Всеволоде! ...Ты бо можеши посуху живыми шереширы стрѣляти, удалыми сыны Глѣбовы. 28—29.

Стрѣляти живымъ огньмь — применять „греческий огонь“, метать во врага горящую жидкость (?).

1184: Пошелъ бяше ... Кончакъ со мьножествомь половець на Русь, похупся, яко плѣнити хотя грады рускыѣ и пожещи огньмь: бяше бо обрѣлъ мужа таковаго бесурменина, иже стрѣляше живымъ огньмь. Ипат. лет., 634 (XV в.).

◊ Стрѣляти — неопр. форма; стрѣляи — 2-е л. ед. ч. повел. накл.; стрѣляеши — 2-е л. ед. ч. наст. вр.

Словарь-справочник "Слова о полку Игореве": в 6 выпусках / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом); Ин-т рус. яз; — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1965—1984

Смотреть что такое "стрѣляти" в других словарях:

  • стріляти — я/ю, я/єш, недок., розм., рідко стрі/лити і стре/лити, лю, лиш, док. 1) неперех. Робити постріли. || розм. Здавлюючи між пучками що небудь слизьке, з силою випускати його. || тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в… …   Український тлумачний словник

  • стріляти — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • стріляти — (робити постріли з вогнепальної зброї), бити, палити, смалити, лупити, чесати, гатити, довбати, довбти (уперто й методично перев. з гармат); строчити (з кулемета, автомата); стукати (неголосно, на відстані); стугоніти (безперервно й сильно) Пор.… …   Словник синонімів української мови

  • стрільба — I и/, ж. 1) Дія за знач. стріляти 1) і звуки, утворювані цією дією. 2) перев. мн. Навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль. 3) Дія за знач. стріляти 3) і звуки, утворювані цією дією. II и/, ж., діал. Пищаль (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

  • стріляння — я, с. 1) Дія за знач. стріляти 1), 3) і звуки, утворювані цією дією. 2) Дія за знач. стріляти 2), 4 10) …   Український тлумачний словник

  • стрілець — льця/, ч. 1) Той, хто стріляє, хто вміє стріляти. 2) У Московській державі 16 17 ст. – воїн особливого постійного війська. || В австро угорській армії під час Першої світової війни 1914 1918 рр. – воїн одного з військових підрозділів, створених… …   Український тлумачний словник

  • стріляний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до стріляти 2). 2) у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли. || Який побував у боях, звик до бойових умов; обстріляний. 3) у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, всього зазнав у своєму …   Український тлумачний словник

  • стрільба — бы, ж. Пр. 1. Рушниця, вогнепальна зброя. Мої няньо мают добру стрільбу. 2. Стрілянина, стрільба. Дія за знач. стріляти …   Словник лемківскої говірки

  • стрілити — див. стріляти …   Український тлумачний словник

  • стрілятися — я/юся, я/єшся, недок. 1) Стріляти в себе з метою самовбивства. 2) з ким і без додатка. Битися з противником, брати участь у поєдинку із застосуванням вогнепальної зброї …   Український тлумачний словник

Книги



Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.