потоптати

потоптати
Потоптать — потоптати (1)
1. Расстроить, смять ряды противника, сломить сопротивление противника в битве:

Съ заранія въ пятъкъ потопташа (русские) поганыя плъкы Половецкыя. 10.

1152: И въѣхаша (угры) отвсюду у полкъ Володимерь, и тако потопташаѣ, и многы ту избиша, а друзии истопоша, а другыя изоимаша. Ипат. лет., 449 (XV в.). 1195: И ударишася ляховѣ с русью, и потопташа ляховѣ русь, и победи Межька Романа, и избиша в полку его руси много и ляховъ своихъ. Там же, 687. 1195: Мьстиславъ же и дружина его ... изрядивше полковъ своихъ, наборзѣ устремившеся на них, и поткоша к нимъ, и съшибошася со Олговымъ полкомъ, и стяги Олговы потопташа. Там же, 691. Турки ... потопташа гражанъ и въгнаша ихъ въ градъ. Пов. о Царъгр., 32 (XVI в. ← XV в.). 1502: ...послалъ князь велики воеводъ своихъ ... и встрѣтоша ихъ нѣмцы многие люди безвѣстно на Сирицѣ, и потопташа ихъ нѣмцы: не поспѣли въеводы великого князя въоружитися. Воскрес. лет. VIII, 241 (XVI в.).

2. Помять, раздавить.

Иосиф помысли, имь же удалися ему брат, хотя яко нѣчто мужества показати. И поем 5 спиръ римлянъ, и идѣ на Ехал потоптати жнита их: время бяше жати. Флав. Полон. Иерус., 195 (XVI в. ← нач. XII в.). Но ярость воя водяше пред всѣми, и гнѣвъ обья вся. И въ теснотѣ съгнѣтающеся, мнози потоптани быша другъ от друга. Там же, 417. Гроздие зрѣло будеть, и кто потопчет та? Библ. Генн., 3 Ездр. XVI, 27 (1499 г.).

∆ Под Черниговым силушки черным черно, / Черным черно, как черна ворона. / Припустил он (Илья Муромец) коня богатырскаго / На эту силушку великую, / Стал конем топтать и копьем колоть, / Потоптал и поколол силу в скором времяни. Рыбн. Песни (изд. 1-е), I, 54—55. Зажурилась Украина, що нѣгдѣ ся-дѣти: / Вытоптала Орда ко̃ньми усѣ малі̃ дѣти. / Малых потоптала, старых порубала, / А середні̃и забрала, у полон погнала. Максим. Нар. укр. песни, I, 108.
Ср. Даль (ТСЖВЯ): Потоптать ногами, или что, топтать несколько и перестать. || ...попрать, подмять под ноги. Картотека Псков. обл. слов.: Потоптать — вытоптать, помять, испортить (траву, посев); раздавить. Гринченко (Сл. укр. мови): Потоптать — потоптать. Топчу, топчу рясті дай, боже, потоптати і того року діждати.
3. Перен. Осквернить, презреть.

И святое опустѣеть, и дасться на жертвѣ грѣхъ ибо жертвьници потрѣбившися, и святымъ потоптанымъ (χαταπατειν) бывшимъ, кумиръ постави внутрь и жертвы творяше бѣсомъ безаконьныя. Хрон. Амарт., 282 (XIII—XIV вв. ← XI в.). Ратныхъ людей велможество бы оборотили противъ невѣрныхъ, которые хотятъ великия пагубы и хотятъ потоптать православныхъ крестьянъ. Швед. дела, 25 (1557 г.).

|| Нарушить.

1190: Онъ же (Рюрик) поча ихъ водити, подътыча на воевание. ...Половци же улюбивше думу его, потоптавше роту, его дѣля, и всѣдоша на коня. Ипат. лет., 669 (XV в.).

◊ Потопташа — 3-е л. мн. ч. аориста.

Словарь-справочник "Слова о полку Игореве": в 6 выпусках / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом); Ин-т рус. яз; — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1965—1984

Игры ⚽ Поможем написать реферат

Полезное


Смотреть что такое "потоптати" в других словарях:

  • потоптати — топчу/, то/пчеш, док., перех. 1) Топчучи, прим яти, придавити, роздушити (перев. все чи багато чого небудь). || Знищити, затоптати ногами, копитами всіх чи багатьох. || перен. Побити, знищити (про мороз, вітер). 2) перен. Грубо порушити що небудь …   Український тлумачний словник

  • потоптати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • потоптати — топче, Рс. Придушити. Когут потоптав куру …   Словник лемківскої говірки

  • побродити — I броджу/, бро/диш, док. 1) неперех. Ходити, гуляти якийсь час без певної мети і напрямку; поблукати. || Повільно ходити якийсь час по калюжах, болоту. 2) перех., діал. Потоптати, бродячи. II бро/дить, док. Бути якийсь час у стані бродіння …   Український тлумачний словник

  • потолочити — о/чу/, о/чиш, док., перех. Прим яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). || Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень …   Український тлумачний словник

  • потоптаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до потоптати. || пото/птано, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

  • потоптання — я, с. Дія за знач. потоптати …   Український тлумачний словник

  • почавити — ча/влю, ча/виш; мн. поча/влять; док., перех. 1) Подавити, потоптати все чи багато чого небудь, усіх чи багатьох. || Пом яти що небудь. Почавити виноград. 2) Чавити якийсь час …   Український тлумачний словник

  • стопцювати — ю/ю, ю/єш, док., перех. Потоптати, потолочити …   Український тлумачний словник

  • попрати — 1 дієслово доконаного виду від: прати попрати 2 дієслово доконаного виду потоптати; виявити зневагу до чогось …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»