•Ocalĕa,
Ώκαλέη, Ώκαλέα, местечко в Беотии между Галиартом и Алалкоменами, на реке того же имени; о ней упоминает уже Гомер (Il. 2, 501).
Реальный словарь классических древностей. Под редакцией Й. Геффкена, Э. Цибарта. — Тойбнер. Ф. Любкер. 1914.
окалѧти — ОКАЛѦ|ТИ (4*), Ю, ѤТЬ гл. Загрязнять, осквернять: да бывають (ж) и ч(т)ьни˫а съ свѣщами чистами и тънъками. и да блюдѹ(т) чьтѹщеи. ни капити. ни слиною же из ѹстъ ихъ окропи(т). ни рѹкама окалѧ(т). УСт к. XII, 261 об.; раздравъ бѡ ц(с)рьскую… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
окалѧнъ — (1*) прич. страд. прош. к окалѧти. Образн.: и обрѣте ˫ако драгму. въ гнои цр(с)кыи обра(з). окалѧнъ стр(с)тми. (συγκεχωσμένην) ГБ к. XIV, 10б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
окалічіти — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
окалѧтисѧ — ОКАЛѦ|ТИСѦ (1*), ЮСѦ, ѤТЬСѦ гл. Загрязняться: тако ногы аще и окалѧшасѧ по бани путе(м) жи(т)˫а омывае(т). (ἐρυπώϑη) ГБ к. XIV, 43г … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
окалічений — дієприкметник розм … Орфографічний словник української мови
окалічити — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
окалічувати — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
окалічений — а, е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до окалічити. || окалі/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
окалічити — див. окалічувати … Український тлумачний словник
окалічування — я, с. Дія за знач. окалічувати … Український тлумачний словник
окалічувати — ую, уєш, недок., окалі/чити, чу, чиш, док., перех., розм. Робити калікою; калічити … Український тлумачний словник
