- самостёб
.
самостёб
Смотреть что такое "самостёб" в других словарях:
самостійний — прикметник … Орфографічний словник української мови
самостійник — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
самостійницький — прикметник … Орфографічний словник української мови
самостійність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
самостійніший — прикметник, вищий ступінь … Орфографічний словник української мови
самостійно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
самостійницький — а, е. Стос. до самостійництва, самостійника … Український тлумачний словник
самостійність — ності, ж. Властивість і стан за знач. самостійний. || Уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії … Український тлумачний словник
самостійництво — а, с., політ. Рух за незалежність, самостійність своєї держави … Український тлумачний словник
самостійниця — і. Жін. до самостійник … Український тлумачний словник
