остюк
Смотреть что такое "остюк" в других словарях:
Остюк — м. местн. то же, что ость 1. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
остюк — а/, ч. Довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків … Український тлумачний словник
остюк — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
остюкуватий — а, е. 1) Який має довгі або густі остюки. 2) Який має домішку остюків (про борошно, хліб). 3) перен. Схожий на жмут остюків; колючий … Український тлумачний словник
ость — волос, отросток Словарь русских синонимов. ость сущ., кол во синонимов: 4 • волос (16) • остинка … Словарь синонимов
безостий — а, е. Який не має остей, остюків … Український тлумачний словник
вуса — ву/си, ів, мн. (одн. вус, рідко ус, а, ч.). 1) Волосся, яке росте над верхньою губою в чоловіків. 2) Волосся щетинки по боках верхньої губи в деяких тварин. || Тонкі відростки по боках рота деяких риб (напр. сома) і рака. •• Кито/вий вус пругкі… … Український тлумачний словник
гостюк — див. остюк … Український тлумачний словник
ост — I у, ч. 1) Назва східної сторони світу у мореплавстві та метеорології; схід; прот. вест. || Східний вітер. 2) Один із чотирьох головних румбів у компасі, які переділяють горизонт на чотири частини. II а, ч., розм., рідко. Те саме, що остюк. III а … Український тлумачний словник
остеґа — и, ж., зах. Остюк … Український тлумачний словник
