- урядити
-
глаг. приводить в порядок.
Полный церковнославянский словарь (с внесением в него важнейших древнерусских слов и выражений). Сост. свящ. Григорий Дьяченко. 1900.
урядити
Смотреть что такое "урядити" в других словарях:
урядити — див. уряджати … Український тлумачний словник
урядити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
орудие — Судя по окончанию ие, заимств. из цслав., укр. оруда работа, труд , др. русск. орудиɪе дело; судебное дело; работа; орудие, оружие (Смол. грам. 1229 г.; см. Напьерский 438, 442 = тяжа); ср. тяжу урядити (там же), орудовати действовать , ст. слав … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Бобр, Василий — московский дьяк из детей боярских. Впервые упоминается в 1494 г., когда с его двора, находившегося на Большом посаде, начался пожар в Москве. В 1502 г. Бобр состоял при таможенном дьяке Семене Башенине, наблюдавшем за таможенными пошлинами; в… … Большая биографическая энциклопедия
врядити — вряди/тися, вря/дник, врято/ваний, врято/вувати, врято/вуватися, врятува/ння, врятува/ти, врятува/тися див. урядити, урядитися і т. д … Український тлумачний словник
уряджений — (вря/джений), а, е, діал., розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до урядити. || уря/джено (вря/джено), безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
урядження — (вря/дження), я, с., діал. 1) Дія за знач. урядити, уряджати 1), 2) і урядитися, уряджатися 1). 2) Речі, меблі … Український тлумачний словник
