Полный церковнославянский словарь (с внесением в него важнейших древнерусских слов и выражений). Сост. свящ. Григорий Дьяченко. 1900.
наносити — I нанос ити ошу/, о/сиш, док., перех. Кількома заходами принести велику кількість чого небудь. II нан осити о/шу, о/сиш, недок., нанести/, су/, се/ш; мин. ч. нані/с, нанесла/, нанесло/; док., перех. 1) Приносити велику кількість чого небудь. 2)… … Український тлумачний словник
наносити — НАНО|СИТИ 1 (1*), ШОУ, СИТЬ гл. Принести что л. в несколько приёмов: наносиша воды до избытка. ЖФП XII, 42в. НАНО|СИТИ 2 (26), ШОУ, СИТЬ гл. 1. Наносить, причинять кому л. что л.: ѥще же и раны нанос˫аще ѥмѹ ЖФП XII, 38а; а ѥже преславно дѣла… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
наносити — I [нано/сиетие] о/шу, сиеш; нак. о/с , о/с теи, недок. II [наноси/тие] ноушу/, о/сиеш; нак. си/, ноус і/т , док … Орфоепічний словник української мови
наносити — див. нанести … Словник синонімів української мови
наносити — дієслово недоконаного виду наносити дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
різьбити — (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), вирізьблювати, вирізьбити, вирізати, вирізувати, вирізати; карбувати, викарбовувати, викарбувати (на поверхні твердого матеріялу); мережа[и]ти, вимережувати,… … Словник синонімів української мови
вибивати — а/ю, а/єш, недок., ви/бити, б ю, б єш; мн. ви/б ють; наказ. сп. ви/бий; док. 1) перех. Відокремлювати ударами від чого небудь; поштовхами викидати, виламувати. •• Вибива/ти з ко/лії порушувати узвичаєний плин життя, ставити в незвичайні умови.… … Український тлумачний словник
нанести — 1) = наносити (про вітер, заметіль, воду, а також безос. захопивши своїм рухом, принести й скупчити в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу тощо), нагнати, наганяти, нагонити, нагорнути, нагортати; намести, намітати, навіяти, навівати … Словник синонімів української мови
вина — ВИН|А (1167), Ы с. 1.Причина, повод: ˫Аκο ѥже... ||...зълѣ гл҃ати и клеветати. вражьды и ненависти. рати начѩло вина бываѥть. Изб 1076, 99 об. 100; Вьсемоу ли грѣхоу и блоудоу оубо. вина ѥсть ди˫аволъ. Там же, 190; обави виноу ѥ˫а же ради прииде … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
воиникъ — ВОИНИК|Ъ (64), А с. Воин: Оувѣдѣ на с˫а паче нежели на ѡны. ѡроужиѥ подвизавъ. неправьдьныи воиникъ. страстьнѣ падъ на ||=брани. и ц(с)рьствоу же римьскомоу и воиномъ. посрамлѥни. (ὁ ἀλιτήριος!) ЖФСт XII, 93 об. 94; законъ б҃иi пов(е)лѣваѥть.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
