благоволити — БЛАГОВОЛ|ИТИ (39), Ю, ИТЬ гл. Быть расположенным, проявлять расположение, хотеть: бл҃говолить же съ вѣрьныимь невѣрьна˫а жити. или пакы невѣрьныи съ вѣрьною. да не разлоучаѥтасѩ. по божьствьноуоумоу аплоу. (εὐδοκεῖ) КЕ XII, 63а; аще же ли… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
Благоволити — доброжелательствовать, изъявить милость, согласие … Краткий церковнославянский словарь
благоволити — лю/, ли/ш, док., з інфін., заст., ірон. Виявити бажання, охоту зробити що небудь; зводити … Український тлумачний словник
благоволити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
благоволити — (да се) отнасям добре към някого; (да) вземам участие в нещо … Църковнославянски речник
БЛАГОВОЛИТЬ. — Из ст. сл. яз. Ст. сл. благоволити словообразовательная калька греч. eudokein, где ей «хорошо, благо», dokein «решать, желать» … Этимологический словарь Ситникова
рачити — дбати, хотіти, зволити, любити, піклуватися, погоджуватися, мати ласку, сприяти, старатися, зичити, благоволити, призволяти, побажати, воліти, хотіти … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
