Живити — оживлять, давать жизнь … Краткий церковнославянский словарь
живити — живлю/, жи/виш; мн. жи/влять; недок., перех. 1) Забезпечувати живі організми поживними речовинами, водою і т. ін. || розм. Забезпечувати кого небудь продуктами харчування. 2) Постачати, забезпечувати чим небудь необхідним для нормальної дії. 3)… … Український тлумачний словник
живити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
живити — залишати серед живих … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
живити — (да) животворя; (да) давам живот; (да) съживявам … Църковнославянски речник
виживлювати — юю, юєш, недок., виживля/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/живити, влю, виш; мн. ви/живлять: док., перех., діал. Годувати, живити … Український тлумачний словник
безсъмьртьныи — (158) пр. Бессмертный, не подверженный смерти: не помысли д҃ши оумирати бесъмрьтьна бо ѥсть. Изб 1076, 90; д҃шю... ||...бесъмьртьноу. (ἀϑάνατον) КЕ XII, 250 251; адама оубо не смьртьна створи б҃ъ. ни бесмертьна же... ˫акоже камо хоще||ть… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
оживити — ОЖИВ|ИТИ (34), ЛЮ, ИТЬ гл. Дать жизнь; оживотворить: словеса слажьша медѹ могѹшта˫а оживити. и бесъмьртьна ˫авити тѧ. Изб 1076, 5 об.; и бесъмьртиѥмь оживиши на(с). УСт к. XII, 33 об.; ѡживи мѧ прѣстѹплениѥмь ѹмр҃швенаго. СбЯр XIII2, 224; лѹче бо … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
ооубожити — ООУБОЖ|ИТИ (1*), ОУ, ИТЬ гл. Сделать бедным, разорить: то бо владѣеть д҃шею и тѣломь. могыи ѹмр҃твити и живити. ѡѹбожити || и ѡб(г)атити. ЗЦ XIV/XV, 115а–б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
Жива — ы, ж. В западнославянской мифологии: главное женское божество, воплощающее жизненную силу и противостоящее мифологическим воплощениям смерти. Этимология: Происхождение имени связано с жить, глаголом общеславянского происхождения (ср. др. рус.… … Популярный словарь русского языка