Энциклопедия битв мировой истории. Томас Харболт. 1904.
Карача — Карача один из высших феодальных титулов у некоторых тюркоязычных народов в XV XVIII веках. Соответствовал титулу «визирь» на Ближнем Востоке и Среднем Востоке. Титул «карача» жаловался ханами в Крымском ханстве, Сибирском ханстве, Большой… … Википедия
карачаївці — ів, мн. (одн. карача/ївець, вця, ч.; карачаївка, и, ж.). Один із народів Карачаєво Черкеської автономної області; представники цього народу … Український тлумачний словник
карача — I. и. Кечкенә кара нәрсә, тап. II. КАРАЧА – с. Морҗасыз, учак төтене төннектән генә чыга торган (өй, мунча) … Татар теленең аңлатмалы сүзлеге
Карача-Елгинский сельсовет (Кушнаренковский район) — Карача Елгинский сельсовет Страна Россия Статус Сельское поселение Входит в Кушнаренковский район, Республика Башкортостан … Википедия
карачаєво-балкарський — прикметник … Орфографічний словник української мови
Карачаєво-Черкесія — іменник жіночого роду республіка в складі Росії … Орфографічний словник української мови
карачаєво-черкеський — прикметник … Орфографічний словник української мови
карачаївець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
карачаївка — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
карачаївський — прикметник … Орфографічний словник української мови
Карача-Иляк — Село, ныне не существует Карача Иляк † укр. крымскотат. Qaraça İlâq Страна … Википедия
