перекосившись

  • 1перекосившись — нареч, кол во синонимов: 1 • вперекос (13) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …

    Словарь синонимов

  • 2перекоси́ться — косится; сов. (несов. перекашиваться). Стать косым, несимметричным, сильно искривиться. Дверь перекосилась. □ Такого заваливающегося дома, как дом солдатки, я давно не видал. Не только вся крыша, но и стены перекосились, так что окна кривые. Л.… …

    Малый академический словарь

  • 3ЕРОФЕЕВ — Венедикт Васильевич (1938 1990) русский писатель, культовая фигура российского интеллектуализма 1960 1990 х. Выходец из семьи профессионального дипломата. Жизнь и произведения Е. выступили предметом ряда биографических и текстуально… …

    Новейший философский словарь

  • 4Вперекос — нареч. качеств. обстоят. разг. сниж. 1. Перекосившись. 2. перен. Не так, как должно быть, или не так, как ожидалось. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …

    Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • 5вперекос — нареч, кол во синонимов: 13 • вкосую (9) • вкось (20) • вперекосок (5) • …

    Словарь синонимов

  • 6Противоирония — (counter irony, trans irony)    ироническое остранение самой иронии, характерное для литературы новой искренности или новой сентиментальности , от Вен. Ерофеева до Т. Кибирова. Термин предложен филологом Вл. Муравьевым в предисловии к поэме Вен.… …

    Проективный философский словарь

  • 7похилений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до похилити 1). 2) у знач. прикм. Який схилився від утоми, смутку і т. ін. 3) у знач. прикм. Зігнутий, згорблений (під тягарем, від хвороби, горя і т. ін.). || Який опустився, зігнувшись, перекосившись під вагою,… …

    Український тлумачний словник

  • 8похилий — а, е. 1) Який відхиляється від вертикального або горизонтального положення, пролягає, розташовується в напрямку між вертикальним і горизонтальним положенням. || Який діє або відбувається в напрямку між вертикальним і горизонтальним положенням. || …

    Український тлумачний словник

  • 9схилений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до схилити. || схи/лено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який схилився, роблячи що небудь; який зігнув верхню частину тулуба. || Який спустився донизу, перекосившись від часу, від своєї ваги тощо …

    Український тлумачний словник