цвілий
121очмарілий — а, е, розм. Те саме, що очманілий …
122ошаленілий — а, е, розм., рідко. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до ошаленіти. 2) у знач. прикм. Те саме, що ошалілий 2) …
123переобважнілий — а, е. Надмірно обважнілий …
124перержавілий — рідше переіржа/вілий, а, е. Дієприкм. акт. мин. ч. до перержавіти, переіржавіти …
125перестарілий — а, е. 1) Дуже старий або старіший, ніж треба для чого небудь. 2) Який став через старість, давність непридатним для користування (зношений, трухлий і т. ін.). 3) перен. Який не відповідає духові часу; застарілий …
126підгорілий — а, е. 1) Який почав горіти, підгорів трохи знизу, з боків і т. ін. || Засмажений, пригорілий (про страви). 2) Який втратив свіжість; присмажений сонцем (про рослину) …
127підозрілий — а, е. 1) Який викликає підозру, недовір я. || Який виражає підозру; підозріливий (про погляд, очі і т. ін.). || на що. Якого підозрюють у якійсь хворобі. || у знач. ім. підозрі/лий, лого, ч.; підозрі/ла, лої, ж. Людина, яку підозрюють у чому… …
128побагровілий — а, е. Дієприкм. акт. мин. ч. до побагровіти. || у знач. прикм. Побагровілий ніс …
