у протиставлення
1протиставлення — я, с. Дія за знач. протиставити і протиставитися …
2протиставлення — іменник середнього роду …
3та — I див. той. II спол. єднальний. 1. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. і . 1) Поєднує однорідні члени речення. || Поєднує в інтонаційне ціле два слова, що виражають єдине поняття або коло …
4опозиція — ї, ж. 1) Протидія, опір кому , чому небудь; протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам, діям або політиці. Бути в опозиції. 2) Загальна назва партій, груп, які виступають проти правлячої партії, групи або проти політики… …
5хіба — 1) част., пит. Уживається як допоміжний підсил. засіб у пит. реченні з відтінком сумніву, здивування, недовіри тощо. || Уживається в риторичному питанні для вираження впевненості, переконливості у протилежній відповіді. || Уживається як… …
6ай — I виг. 1) Виражає біль, переляк, страх і т. ін. 2) Виражає незадоволення, докір, осуд, жаль і т. ін. 3) Виражає подив, захоплення, схвалення і т. ін. II спол., діал. Уживається для поєднання частин сурядного речення або членів речення із… …
7антитеза — и, ж. 1) Протилежність; протиставлення. || літ. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження. 2) філос., лог. Те саме, що антитезис …
8диз'юнкція — ї, ж. 1) У мовознавстві – відмінність, протиставлення, різниця. 2) Логічна операція, що полягає у з єднанні двох чи більше висловлювань за допомогою логічного спол. або в нове, складне судження …
9зате — спол. 1) Уживається для протиставлення речень або членів речення; проте, однак. || Уживається у складі складеного сполучника. 2) рідко. Уживається для приєднання підрядних наслідкових речень; тому …
10і — I невідм., с. Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука і . •• Ста/вити (поста/вити) кра/пку (крапки/) над і а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим; б) доводити до логічного завершення. II 1. (й), спол …