спокійний кінь
1спокійний — прикметник …
2спокійний — а, е. 1) Який перебуває в стані спокою (у 1 знач.). || Який перебуває в стані рівноваги. || У якому нема великого руху, шуму. || Який відзначається спокоєм, стриманістю, рівністю у перебігу, виявленні. || Повільний, розмірений. || Який дозволяє… …
3спокійний — I 1) (який не відчуває хвилювання; який виражає душевний спокій), супокійний, тихий, погідний, погідливий; безтрепетний (який не виявляє страху) Пор. безтурботний 2) (який має вдачу, що відрізняється спокоєм, рівністю), супокійний, рівний; тихий… …
4спокійний — [споук’і/йнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і …
5спокійно — 1) Присл. до спокійний 1), 2), 4). 2) у знач. присудк. сл. Тихо, без метушні, без шуму. || Мирно, без громадських безпорядків. 3) у знач. присудк. сл. Без тривог, без переживань. •• Спокі/йно на се/рці (на душі/) у кого хто небудь перебуває у… …
6спокійненький — а, е. Пестл. до спокійний …
7спокійнісінький — а, е, розм. Дуже спокійний …
8спокійність — ності, ж., рідко. Властивість і стан за знач. спокійний …
9покійний — а, е. 1) Який помер, померлий. || у знач. ім. покі/йний, ного, ч.; покі/йна, ної, ж. Померла людина; небіжчик, небіжчиця. 2) рідко. Спокійний. || Зручний (про предмети) …
10напівспокійний — а, е. Не зовсім спокійний …
