Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

свиня

  • 1 хряшка

    свиня́

    Русско-украинский словарь > хряшка

  • 2 свиной

    свиня́чий

    \свинойая отбивна́я — відбивна́ із свини́ни

    \свинойое са́ло — свиня́че са́ло

    \свиной ы́е гла́зки — прен. свиня́чі очи́ці; очи́ці, як у свині́

    Русско-украинский словарь > свиной

  • 3 свинячий

    свиня́чий

    \свинячий чье ры́ло — жарг. свиня́че ри́ло, свиня́ча пи́ка

    Русско-украинский словарь > свинячий

  • 4 свинячить

    свиня́чити

    Русско-украинский словарь > свинячить

  • 5 хрюкало

    свиня́че ри́ло, ро́хкало, хрю́кало

    Русско-украинский словарь > хрюкало

  • 6 свинья

    1) свиня́; ( самка) льо́ха

    иди́ (убира́йся) к \свинья нья́м [соба́чьим], ну тебя́ к \свинья нья́м [соба́чьим] — жарг. іди́ ти (забира́йся) під три чорти́ (до бі́са, до чо́рта)

    как \свинья нья́ [напи́ться, быть пья́ным] як — свиня́ [напи́тися, бу́ти п'я́ним]

    морска́я \свинья нья́ — морська́ свиня́

    подложи́ть \свинья нью́ — перен. підвести́ візка́

    разбира́ется, как \свинья нья́ в апельси́нах — погов. зна́ється, як свиня́ на пе́рці; теля́ не зна́ється на пирога́х

    2) ( о человеке) свиня́

    \свинья нья́ \свинья ньёй — свиня́ свине́ю

    3) воен., ист. свиня́

    Русско-украинский словарь > свинья

  • 7 дельфин

    дельфін, морська свиня. [Там страшно борсався дельфін, чи морська свиня (Неч.- Лев.)].
    * * *
    зоол.
    дельфі́н

    Русско-украинский словарь > дельфин

  • 8 лужа

    калюжа, (зап.) калабаня, килабатина, (глубокая) баюра, ковбаня, бакай (-кая); (грязная) барліг (-логу), (где водятся лягушки) жабар (-ря), жабник (-ка и -ку), жабовина, жабовиння (-ння). [Заснули, мов свиня в калюжі, в своїй неволі (Шевч.). Аж калабані стоять, такий дощ був (Кам'янеч.). Гнилі баюри (Франко). Валяється, як свиня в барлозі (Котл.)].
    * * *
    калю́жа; диал. калаба́ня, калаба́тина; ( глубокая) баюра

    сесть в лу́жу — перен. сі́сти в калю́жу, сі́сти ма́ком

    Русско-украинский словарь > лужа

  • 9 нарывать

    нарвать
    I. 1) чего - наривати, нарвати, назривати, надирати, надерти и (реже) надрати (-деру, -реш), (фамил., пров.) напорювати, напороти, напелехати, (на куски) нашматовувати, нашматувати, (надёргивать) на(с)микувати, на(с)микати, нашарпувати, нашарпати, (о мног.) понаривати, понадирати, понапорювати, понашнатовувати, пона(с)микувати, понашарпувати чого. [Ой, нарвала дівчина лободи, лободи! (Пісня). Фіялочок на віночок назриваю (Метл.). Повні пазухи грушок понаривали (Драг.). Надерли собі моху (Яворськ.). Нашматували паперу (Київщ.). Понапорювавши гороху повні пазухи (Свидн.). Напелехала цілу запаску яблук (Н.-Лев.). Барвінку дикого намичу (Федьк.)];
    2) (о нарыве на теле) наривати, рвати, нарвати, набирати(ся), набрати(ся), (пров.) накручувати, накрутити, (о мног.) понаривати, понабирати(ся), понакручувати. [У мене ногу рвало (Бердич.). Тріснув струп поганий, що віддавна набирав (Франко). Пухирі набираються (Житом.). Понакручує ґульки (на тілі) (М. Милорад.)]. Нарванный - нарваний, надертий и (реже) надраний, нашматований, на(с)миканий, нашарпаний, понариваний и т. п. -ться -
    1) нариватися, нарватися, понариватися; бути нариваним, нарваним, понариваним и т. п.;
    2) на кого, на что - наскакувати, наскочити, натрапляти, натрапити, наражатися, наразитися, нахоплюватися, нахопитися на кого, на що, здобуватися, здобутися чого. [Прийшов до неї та й натрапив на Грицька (Грінч.). На небезпеку наражатись (Л. Укр.). Боюся наразитися на прикрість (Київ). Здобувся клопоту (Сл. Ум.)].
    II. Нарывать, нарыть -
    1) (разрывая) наривати, нарити, (о мног.) понаривати, (накапывать ям и т. п.) накопувати, накопати, (о мног.) понаривати, понакопувати чого. [Клята свиня нарила такого на городі, що хоч плач (Сл. Гр.). Накопали багато ям (Сл. Ум.)];
    2) (вырывая что из чего) накопувати, накопати, (немного, успевать, быть в состоянии -рыть) укопувати, укопати, (о свинье) наривати, нарити, (о мног.) понакопувати, повкопувати, понаривати чого. [Накопали цілий віз картоплі (Сл. Ум.). Вкопай бараболі на борщ (Сл. Гр.). Свиня нарила пів города картоплі (Грінч.)]. Нарытый -
    1) наритий, накопаний, понакопуваний;
    2) накопаний, укопаний, наритий, понакопуваний, повкопуваний. -ться -
    1) нариватися, наритися, понариватися; бути нариваним, наритим и т. п.; 2 (вдоволь, сов.) наритися, накопатися, попорити, попокопати (досхочу), (о мног.) понариватися, понакопуватися.
    * * *
    I несов.; сов. - нарыть
    ( рыть) нарива́ти, нари́ти, -ри́ю, -ри́єш и мног. понарива́ти; ( накапывать) нако́пувати, накопа́ти и мног. понако́пувати; (копая, добывать) уко́пувати, укопа́ти
    II несов.; сов. - нарв`ать
    (срывая; разрывая) нарива́ти, нарва́ти и мног. понарива́ти, надира́ти, наде́рти, -ру́, -ре́ш и надра́ти, -деру́, -дере́ш

    \нарывать рва́ть у́ши кому́ — см. ухо 1)

    III несов.; сов. - нарв`ать
    ( о нарыве) нарива́ти, нарва́ти и мног. понарива́ти

    Русско-украинский словарь > нарывать

  • 10 по-свински

    по-свинському, по-свинячому, як свиня.
    * * *
    нареч.
    по-свиня́чому, по-сви́нському

    Русско-украинский словарь > по-свински

  • 11 свинтус

    фам.
    сви́нтус, свиня́, свиню́ка, свиня́ка

    Русско-украинский словарь > свинтус

  • 12 Поросый

    -сая свинья поро[і]сна свиня (льоха), пацна свиня (льоха).

    Русско-украинский словарь > Поросый

  • 13 дорываться

    дорваться допадатися, допастися до чого. [Як допадеться (до) горілки, то й за вуха не відтягнеш].
    II. Дорывать, -ся, дорыть, -ся - докопувати, -ся, докопати, -ся; доривати, -ся, дорити, -ся. [Докопалися до води. Свиня дорила вже й другу грядку)]. Дорытый - докопаний; доритий.
    * * *
    I несов.; сов. - дорв`аться
    (рваться, изнашиваться) дорива́тися, дорва́тися
    II несов.; сов. - дорв`аться
    (набрасываться на что-л.) дорива́тися, дорва́тися, допада́тися, допа́стися
    III несов.; сов. - дор`ыться
    дорива́тися, дори́тися; доко́пуватися, докопа́тися

    Русско-украинский словарь > дорываться

  • 14 закоулок

    1) заулок (-лка). [Ми живемо он там у заулку];
    2) (во дворе, в доме, амбаре и т. п.) закуток (-тка), закапелок (-лка), закамарок (-рка), закомірок (-рка); (ум.) закуточок, закапелочок, закамарочок (-чка). [Метнулися оглядати кожний куточок у хаті, кожний закапелочок (Коцюб.)]. -лки (в доме и т. п.) - закамарки (-рків); (во дворе) закутки на подвір'ї, заходеньки (-ньок); (тесный проход, проезд) сутки (-ток), суточки (-чок). [Свиня всі заходеньки обходила і смітники, і суточки, а доброго нічого там не вздріла (Гліб.)];
    3) закутина; см. Захолустье.
    * * *
    1) ( глухой переулок) завулок, -лка
    2) ( потаённый или отдалённый уголок) за́куток, -тка, закама́рок, -рка, закапе́лок, -лка; за́кут; диал. закомо́рок; ( тесный проход) су́точки, -чок и суточки́, -чо́к, сутки́, -то́к

    Русско-украинский словарь > закоулок

  • 15 закут

    (чаще) Закута
    1) см. Закутывание;
    2) (тёплый хлев) закута, хлів (-ва), хижа; ум. хлівець (-вця), хижка. [Сім закут, одна свиня (Приказка)]; (овечий хлев) кошара; (собачья -та) будка;
    3) (угол в избе) закут (-та), закуток (-тка); (закоулок) закапелок (-лка);
    4) (клеть, чулан) хижа, ум. хижка.
    * * *
    тж. зак`ута, зак`уток
    1) ( хлев) хлів, -а, уменьш. хліве́ць; ( для овец) коша́ра; диал. заку́та, уменьш. заку́тка
    2) ( угол в избе) заку́ток, -тка; за́кут; диал. заку́та; (чулан, кладовая) хи́жа, уменьш. хи́жка, комі́рка, комірчи́на; ( клетушка) диал. ваньки́р, уменьш. ваньки́рчик

    Русско-украинский словарь > закут

  • 16 захрюкать

    зарохкати, захр(ь)окати, зарохкотіти, захрунькати. [А тут тільки гавкне пес, свиня зарохкоче (Рудан.)].
    * * *
    заро́хкати, захрокати, зарохкота́ти

    Русско-украинский словарь > захрюкать

  • 17 издыхать

    издохнуть здихати, здохнути, гинути, згинути, (о мног.) поздихати, виздихати, повиздихати, погинути, вигинути, (о чистых животных) минутися, пропадати, пропасти; (грубо: о людях и животн.) ноги випростати, дуба дати, скапутитися, опрягтися. [Минулася наша корівка (Житом.). Вчора й собака здох і курка пропала - якийсь промірок (Крим.). До вечора півник і ноги випростав (Симонов)]. -ть от жары (о жирных животных) - зажохнутися. [Як добре вгодована свиня, а спека та далеко гнати, то й зажохнеться (Кам. п.)]. Издохший - здохлий, пропалий.
    * * *
    несов.; сов. - изд`охнуть
    здиха́ти, здохну́ти и мног. поздиха́ти, кона́ти, скона́ти, мног. ви́дохнути, ви́дохти, -хнуть; ( погибать) пропада́ти, пропа́сти и мног. попропада́ти; (сов.: околеть) одубі́ти, оду́бти

    Русско-украинский словарь > издыхать

  • 18 искалечиваться

    искалечиться калічитися, скалічитися, скалічіти, нівечитися, знівечитися, обезвічитися, бути скаліченим, покаліченим, знівеченим, обезвіченим від кого (кем). [Не велика біда, як свиня скалічіє (Н.-Лев.). Я ще не дуже зостарівся та знівечився (Шевч.)].
    * * *
    несов.; сов. - искал`ечиться
    калі́читися, покалі́читися, скалі́чуватися, скалі́читися, ні́вечитися, зні́вечитися и поні́вечитися; сов. скалічі́ти

    Русско-украинский словарь > искалечиваться

  • 19 куча

    Кучка, Кучечка
    1) (скопление, груда сыпучего, предметов) купа, купка, купочка, куча, кучка, кучечка, копа, копиця, копичка, (редко) стропа, (большая) кучугура, валява. [Кров'ю вона умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах (Шевч.). Навкруг мене лежала купа книжок (Крим.). Чужую кучу віючи, очі завсігди запорошиш (Номис). Цілі копи жовтої глини (Мирн.). На дні рову копицями гніздилися жаби (Мирний). Кладуть руки, одна на другу, щоб стала копичка (Чуб.). В житі купка льону (М. Вовч.)]. -ча неприятностей - купа прикростей. -ча овощей, соли, навоза - купа, бурт (-ту), бурта, кагат (-ту) овочів, соли, гною. [Купа груш (Київщ.). Цілі бурти огірків лежать (Сумщ.). Вже буряки в кагати складено (Пирят.)]. -ча (рыхлая, напр. зерна) - ворох (-ху). [Пшениці ворох був невкритий (Сл. Ум.). Забрався, як свиня у ворох (Приказка)]. Сорная, мусорная -ча - смітник (-ку), звалище. [На смітник винесли (Шевч.)]. Навозная -ча - гноївня, гноїще, гноїсько. Звёздная -ча - зоряний рій (р. рою). У него -чи золота - у нього купи (кучі) золота. Складывать, сваливать в -чу - класти на купу, кидати на купу, копичити. Валить всё в одну -чу - горнути все на одну купу (Єфр.);
    2) (толпа) купа, купка, купочка, купочок (- чка), (гурьба) копиця, табун (-на), громада, громадка, юрма, гурма, юрба, валява, тлум (-му). [Біля сахарні роїлася купа людей і чорніли підводи (Коцюб.). Мене обминула купка парубків (М. Вовч.). Коли гляне у куток - аж дітей копиця (Рудан.). Колядувати ходять невеличкими табунами (Звин.). Мов із землі виросла там громадка опришків (Маков.). Стоїть купочок молодиць і дівчат (М. Вовч.). Народу юрма стояла (Сл. Гр.). Юрбою йшли (Черніг.). Пси гурмою вилетіли на дорогу (Франко). Валявою йдуть люди (Черніг.)]. Собираться в -чу - купчитися, купитися, громадитися, юрмитися. [Поспільство, що купиться коло Ніжена (Куліш). Куптеся в полки, кричіть на раду (Куліш)]. Идти -чей - іти купою (громадою, юрмою, купцем). Сгонять в -чу - зганяти до купи;
    3) (стая, группа) зграя, зграєчка, (диал.) ярчак (-ка), бурса. [Зграя галок і граків (Щогол.). Влітала ціла зграя гуків (Л. Укр.). Риба так ярчаками і ходить (Манж.). Вовки бурсами бігають (Кам'янеч.). Бурса гусей (Кам'янеч.)];
    4) (комок) кім'ях (-ха). [Бджоли літають кім'яхом (Новомоск.)];
    5) (масса) тиск (-ку), сила, тлум (-му). [Тиск народу (Шевч.)].
    * * *
    1) ку́па, ку́ча; во́рох; (скопление чего-л. сыпучего) кучугу́ра; диал. стропа́

    \куча мала́ — дет. мала́ ку́па (ку́ча)

    2) ( множество) си́ла, бе́зліч, -і; ку́па

    Русско-украинский словарь > куча

  • 20 логовище

    Логово лігвище, кублище, лігво, кубло, леговище, (редко) тирло, барліг (-логу); срв. Берлога - см. Нора. [Знай свиня своє лігво (Номис). По кублищах своїх звір'я заляже (Куліш)]. -ще волчье - вовче лігво (тирло). [Оттут саме вовче тирло (Гуманщ.)]. -ще медвежье - ведмеже лігвище (лігво), ведмедячий барліг.
    * * *
    тж. л`огово
    лі́гвище, лі́гво, кубло́, ку́блище, ти́рло; ( берлога) барлі́г, -лога́ и -ло́га

    Русско-украинский словарь > логовище

Страницы

См. также в других словарях:

  • свиня — 1 іменник жіночого роду, істота тварина * Але: дві, три, чотири свині свиня 2 іменник жіночого роду, істота про неохайну або нечемну, невдячну людину * Але: дві, три, чотири свині лайл …   Орфографічний словник української мови

  • свиня — і/, ж. 1) Парнокопитий ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура. •• Морська/ свиня/ те саме, що дельфі/н. 2) перен., лайл. Неохайна людина. || Непорядна, нечемна, невдячна людина …   Український тлумачний словник

  • свиня — I (самка кнура), льоха, свиню[я]ка, роха; свиноматка (свиня, що дає приплід) II ▶ див. негідник, нечепура …   Словник синонімів української мови

  • свиня — [свиен’а/] н і/, ор. не/йу, мн. сви/н і, не/й, д. н ам, ор. сви/н мие/свиен ми/, м. (на) сви/н ах дв і свиен і/ …   Орфоепічний словник української мови

  • свиня — същ. прасе, шопар същ. дебел, шишкав, тлъст същ. мръсник, мизерник същ. негодник, тип …   Български синонимен речник

  • свиня — ні, ж. Пр. 1. Свійська парнокопитна тварина, ссавець, яку розводять для одержання м яса і жиру. 2. Колода дерева, яку ставлять при битті глиняної пекарської печі; колоду пізніше випалюють …   Словник лемківскої говірки

  • свиня́чий — ья, ье. прост. Свиной. | В бранных выражениях. Отчего колеса у аптечных двуколок не подмазаны, а? Т ты, рыло свинячье! Сергеев Ценский, Пушки выдвигают …   Малый академический словарь

  • свинячить — свинячить, свинячу, свинячим, свинячишь, свинячите, свинячит, свинячат, свиняча, свинячил, свинячила, свинячило, свинячили, свинячь, свинячьте, свинячащий, свинячащая, свинячащее, свинячащие, свинячащего, свинячащей, свинячащего, свинячащих,… …   Формы слов

  • свинячий — свинячий, свинячья, свинячье, свинячьи, свинячьего, свинячьей, свинячьего, свинячьих, свинячьему, свинячьей, свинячьему, свинячьим, свинячий, свинячью, свинячье, свинячьи, свинячьего, свинячью, свинячье, свинячьих, свинячьим, свинячьей, свинячьею …   Формы слов

  • свинячий — свиня/чья, свиня/чье, свиня/чьи …   Орфографический словарь русского языка

  • Свинячий — прил. разг. сниж. 1. соотн. с сущ. свинья I, связанный с ним 2. Свойственный свинье [свинья I], характерный для нее. 3. Принадлежащий свинье [свинья I]. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»