розлютитися
1розлютитися — див. розлютовуватися …
2розлютитися — [роз л ути/тиес а] л учу/с а, роуз л у/тиес :а/ л ути/с :а, роуз л у/тиец :а/ л ути/ц :а, роуз л у/тиемос а/ л утиемо/с а, роуз л у/тиетеис а/ л утиете/с а, роуз л у/т ац :а/ л ут а/ц :а; нак. л ути/с а, л ут і/ц :а …
3розлютитися — дієслово доконаного виду …
4озвіріти — рі/ю, рі/єш, док. 1) Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. 2) Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. || Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі). 3) Утратити людську подобу, стати схожим на звіра …
5осатаніти — і/ю, і/єш, док., розм. До краю розізлитися, розлютитися …
6посатаніти — і/ю, і/єш, док., розм. Розлютитися, оскаженіти від люті …
7розлютіти — і/ю, і/єш, док., розм. Стати дуже лютим; розлютитися …
8розлючення — я, с. Дія і стан за знач. розлютити і розлютитися …
9сказитися — скажу/ся, ска/зишся, док. 1) Захворіти на сказ. || рідко. Стати психічно хворим; збожеволіти. 2) Утратити самовладання від гніву, злості та ін.; дуже розгніватися, розлютитися. || Розбушуватися (про море, хвилі і т. ін.). •• Скази/сь (скази/вся… …
10лютувати — 1) (бути у стані граничного роздратування, гніву; дуже сердитися); лютитися, лютуватися, розлютовуватися, розлютуватися, розлючуватися, розлютитися, роз ятрюватися, роз ятритися, біснуватися, звіріти, скаженіти, шаленіти, шаліти, роз ярятися, роз …
- 1
- 2
