прыстань

  • 1туга — (7) 1. Горе, печаль: Ту пиръ докончаша храбріи Русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую. Ничить трава жалощами, а древо с тугою къ земли преклонилось. 18 19. А въстона бо, братіе, Кіевъ тугою, а Черниговъ напастьми; тоска разліяся… …

    Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"