недоумкуватий
1недоумкуватий — а, е, розм. 1) Нерозумний, обмежений, нерозвинений. || Не осмислений, тупий (про очі, погляд, вираз обличчя і т. ін.). || Який не вміє глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що небудь. 2) Розумово недорозвинений, слабоумний …
2недоумкуватий — прикметник розм …
3благуватий — а, е, діал. Недоумкуватий, дурнуватий …
4дебіл — у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий …
5недоумкуватість — тості, ж. Властивість за знач. недоумкуватий …
6недоумкувато — Присл. до недоумкуватий …
7слабоголовий — а, е. Слабий на голову, недоумкуватий, дурний …
8слабоумний — а, е. Те саме, що недоумкуватий …
9шелепуватий — а, е, заст. Придуркуватий, недоумкуватий …
10дурний — I (розумово обмежений), нерозумний, відсталий, недотепний, тупий, тупоумний (також який виражає деяку розумову обмеженість, тупість), дурноголовий, пустоголовий, твердоголовий, тупоголовий, дубоголовий, безголовий, безмозкий, дурнолобий,… …
- 1
- 2
