зву
61звати — зву, звеш, рідше зову/, зове/ш, недок., перех. 1) Іменувати кого , що небудь; називати, прозивати. 2) Характеризувати кого , що небудь якимсь словом, виявляючи своє ставлення, свою оцінку. || Іменувати кого небудь якось, вважаючи, маючи кимсь,… …
62зватися — зву/ся, зве/шся, рідше зову/ся, зове/шся, недок. 1) Іменуватися, мати ім я, назву; називатися, прозиватися. 2) Своїми особливостями відповідати якій небудь назві, якомусь поняттю; характеризуватися яким небудь словом …
63звукопровідність — [зву/копроув’і/д( )н іс т ] днос т і, ор. д(‘)н іс т у …
64звуко... — ЗВУКО... Первая часть сложных слов. Обозначает отнесённость чего л. к звуку, к воспроизведению и записи звука. Звуковещательный, звуковоспринимающий, звукозапись, звукозащита, звукоизолированный звукоинженер, звукопередача, звукопоглощаемость,… …
65звуглений — дієприкметник …
66звуглити — дієслово доконаного виду …
67звуглювання — іменник середнього роду …
68звуглювати — дієслово недоконаного виду …
69звужений — дієприкметник …
70звуженість — іменник жіночого роду, істота …