запов.
21заповісти — дієслово доконаного виду …
22Заповітне — іменник середнього роду населений пункт в Україні …
23заповітний — прикметник …
24заповітнівський — прикметник …
25заповітніший — прикметник, вищий ступінь …
26заповітрений — дієприкметник діал …
27заповідання — I запов ідання я, с., діал. Заповіт. II заповід ання я, с. Дія за знач. заповідати …
28заповідальний — а, е. Який виражає передсмертну волю кого небудь. •• Заповіда/льний відка/з зобов язання, виконання якого заповідач має право покласти на спадкоємця за заповітом …
29заповіданий — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заповідати. || запові/дано, безос. присудк. сл …
30заповідати — а/ю, а/єш, недок., запові/сти, і/м, іси/, док., перех. 1) Висловлювати свою передсмертну волю. || Залишати що небудь комусь після своєї смерті у спадок. 2) перен. Давати які небудь настанови, розпорядження щодо дальших дій, норм поведінки і т. ін …