закоренілий
1закоренілий — дієприкметник …
2закоренілий — а, е. 1) Який міцно встановився, усталився; застарілий (про звичку, звичай і т. ін.). 2) Який не піддається виправленню, перевихованню; затятий, запеклий (про людей) …
3закоренілість — лості, ж. Властивість за знач. закоренілий …
4закоснілий — а, е. Закоренілий, застарілий, відсталий …
5заматерілий — а, е, заст. 1) Зрілого віку, змужнілий. 2) Закоренілий …
6запеклий — а, е. 1) розм. Який запікся, став твердим; запечений. 2) Який відзначається жорстокістю. 3) Який завжди все робить по своєму; упертий, затятий. || Який характеризується упертістю (про вдачу). || Який не піддається впливові, перевихованню;… …
7переконаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до переконати. 2) у знач. прикм. Який має тверді, послідовні переконання. || Послідовний у своїх звичках, поглядах, уявленнях і т. ін.; закоренілий, непохитний …
8невиправний — (нездатний виправитися, стійкий у своїх, зазв. неґативних, схильностях, звичках тощо), непоправний, безнадійний, безпросвітний; закоренілий, зашкарублий (який відзначається вже давніми, міцними звичками тощо зазв. неґативними) Пор. безпробудний,… …
9усталений — (який закріпився в певній формі), узвичаєний, сталий, стійкий; закоренілий (який міцно встановився про щось неґативне) …
