(пострілу)
1постріл — у, ч. 1) Виліт кулі або снаряда з каналу ствола вогнепальної зброї, спричинений вибухом порохового заряду. || Виліт кульки з дула пневматичної зброї. || Звук від вибуху порохового заряду в каналі ствола вогнепальної зброї. 2) Виліт стріли з лука… …
2пострілювати — дієслово недоконаного виду …
3постріляний — дієприкметник …
4постріляти — дієслово доконаного виду рідко …
5пострілятися — дієслово доконаного виду рідко …
6пострічати — дієслово доконаного виду розм …
7пострічатися — дієслово доконаного виду розм …
8постріляний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до постріляти 1), 2). || пострі/ляно, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. || у знач. ім. пострі/ляні, них, мн. Ті, кого вбили пострілом із вогнепальної зброї …
9пострілювання — я, с. Дія за знач. пострілювати …
10пострілювати — юю, юєш, недок. 1) Стріляти потроху, час від часу. 2) перен. Час від часу утворювати гучні уривчасті звуки, схожі на постріли. || чим. Раз у раз викидати, випускати з себе (дим, пару і т. ін.) …
