БАЛЬНИК
Смотреть что такое "БАЛЬНИК" в других словарях:
БАЛЬНИК — БАЛЬНИК, бальника, муж. (школ. дорев.). Ведомость с отметками об успехах и поведении ученика. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
бальник — сущ., кол во синонимов: 1 • охотник (73) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
бальник — I. БАЛЬНИК I а, м. bal m. 1. Бальник, бальница. Охотник до балов. Даль. 2. разг., проф Танцор группы бального танца. Новичков набирают в группу бального танца. Неофициально их зовут бальниками . Огонек 1982 48 18. // СМ 82. Пока еще в Чите все… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
вискрібальник — а, ч. Той, хто вискрібає щось … Український тлумачний словник
відгрібальник — а, ч. Робітник, який відгрібає що небудь (вугілля, зерно, солому тощо) … Український тлумачний словник
загрібальник — а, ч. Той, хто загрібає граблями колоскові рослини, сіно і т. ін … Український тлумачний словник
згрібальник — а, ч. Той, хто згрібає (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
нагрібальник — а, ч. Робітник, що займається нагрібанням чого небудь … Український тлумачний словник
відгрібальник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
загрібальник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
